?

Log in

ptah
альбом для себе і для друзів
Найновіші записи 
19 липня 2012 року, 01:43 pm - "I don't know"
gull
— Мамо, як це перекладається?
— Я не знаю.
Доня трохи здивовано глипнула на мене.
— Я в тата запитаю...
— Він теж мабуть "не знає". — Всміхаюся.
— Тату, як це перекладається?
— Я не знаю.
— От бачиш, — всміхаюся ще ширше.
— А якщо в Гугля спитати? — донечка киває головою у бік ноутбука на татових колінах.
— Та він теж відповість так само.
Тим часом тато набирає у перекладачі "I don't know", і всезнайка-Гугль видає "Я не знаю".
Дитина дивиться недовірливо, а я вже сміюсь:
— То що, дійшло? - питаю.
Настуня раптом теж починає сміятись :) Побігла розказати дідусеві й бабусі, радісно цвірінчала і переказувала нехитрий жарт.
Деякий час ми читали казку далі. Перед сном я спитала у доні:
— То ти запам'ятала, як буде англійською "я не знаю"?
— I don't know. — із хитрим виразом відповіла Настуня.
09 травня 2012 року, 07:58 pm - Hyppocamp
gull
Улітку 2010 року ми з дівчатами були біля Чорного моря у селищі Лазурному. Настуня десь 5 днів побула у дитячому оздоровчому таборі, але ми її забрали звідти, бо їй не вельми там сподобалось. Перебування там викликає суперечливі спогади, але ми привезли звідти сувенір - маленького засушеного морського коника. Катя знайшла його у смузі прибою. Він настільки засолився, що перебування у воді вже не шкодило йому. А коли я побувала на майстер-класі з оміднення, то вирішила обов'язково цього коника заміднити і зробити кулон. Втім, упевненості в успішності цієї затії в мене не було. З того часу спливло майже два роки. І от, нарешті, настав час, коли я можу відновити мої захоплення :)


14 квітня 2011 року, 06:15 pm - Искусство быть, кем есть
gull
Искусство быть, кем есть

Мне не сыскать в себе свое начало.
Во мне стонало, билось и кричало,
Бурлило в штиль и в шторм во мне
Как на поверхности - на дне.
И я в тени своей скрывался,
Я плакал, бился, вырывался
И умирал от безысходности.
Я, разбиваясь на подробности,
В душе я над собой смеялся
Сто тысяч раз, но не менялся.
Хоть и пытался больше не грешить,
Но этого не смог в себе решить.
А главное: кем был я в первый раз?
Совсем не тот, кто я теперь, сейчас.

 [info]Демидов Максим
15 грудня 2010 року, 09:59 pm - Сертифікація
gull

У понеділок 13 грудня я пройшла випробування - склала перший іспит на сертифікацію Oracle. Що із того вийде далі - поки що не зовсім зрозуміло. Реальним досягненням буде здати ще хоча б один екзамен. Нова робота дуже допомагає набувати досвід. І якщо SQL я знаю давно і непогано, то Оракловий PL/SQL мені ще вивчати і вивчати.

Проте, це - цікаво! :)

19 листопада 2010 року, 12:03 pm - Про плин часу
gull
Время уходит

Границы нету у терпения,
Но ведь не вечно наше пение.
Полным полно других границ,
Что не жалеют наших лиц.
Остановить они беспристрастно готовы
И незаметно одевают нам оковы.

Уходит время, избавляя тело от вина,
У птиц оно не спросит имена,
Без отдыха пророчит всем одно.
Оно - всем враг и каждому - родно.
Как однозначно действует, как яд!
Его внимание не чувствует преград,
И без разбора поглощает в мир иной
Неутихающей бесшумною волной.
Оно открыто к каждому лицом
И не разгадано мудрейшим мудрецом.
Порой его, вы скажете, и нету,
И лишь потом доплатите монету.
Оно так удивительно простое,
Но вот понять его - занятие пустое.
Устал,..
Писать о нем ведь можно без конца.
Не перечислить мне достоинства Творца
Оно и есть Творцом переодетым.
Уходит Время, помните об этом!

                                     Демидов Максим
15 листопада 2010 року, 10:25 am - Розмова про погоду
gull
Снег

а вообще...
... про снег сказать хочу.
Он говорит мне: Я ЛЕЧУ!
А я ему в ответ молчу,
когда скользит он по плечу.

Я подымаю к небу взгляд
и снега чувствую заряд,
и понимаю смысл бытия.
И снег мне, молча: ВОТ И Я!

Я руки развожу ему на встречу,
Чтоб радость снегу передать.
Я, снег, хочу тебя обнять,
Я тут на миг, а ты - навечно.

Снежинки, в капли собираясь,
Катились с моего лица,
Смывали мину мудреца
И, улетая вниз, прощались.

Немного чище и бодрее
Пошел домой я поскорее,
Ступая, словно по ковру,
В своем заснеженном двору.

                     Демидов Максим


А насправді вчора удень було 22 градуси! Діти шаленіли від щедрої теплоти сонячних променів, ніяк не могли набігатися і надихатись. І ми спостерігали за їхніми пустощами, тримаючи одне одного за руку, і посмішки на обличчях з'являлися мимохіть - не тільки у таких щасливих батьків, як ми, а й просто у перехожих - погожого вечора 14 листопада 2010 року.
01 листопада 2010 року, 03:59 pm - Нова робота - нові пісні )
gull
Жги агонь!

             (тем кто борется за жизнь, а также тем, кому очень трудно пришлось)
                                   
Жги во мне, огонь!
Тогда я буду живой,
Я буду рыдать от счастья,
Пока ты во мне горишь.
Я слышу, как ты бурлишь,
Нагрев изнутри до накала.       
Ты Сжигаешь понемногу меня!
Тебя не затушить из бокала.       
     .....
Вновь мысли во мне говорят,
И воспламенились глаза.
Возможно, на них слеза,
Но только она кипит.
И даже когда я стою,
То пламя твое - до пят.
Я чувствую эту струю,
И мысли мои летят:
Я знаю - я есть!.. и бегу!
     .....
Огонь, я выпущен, как пуля!
Огонь, живу сполна теперь!
И оживленный, бодрый у руля -
Что в море в шторм,
Что в одиночку сквозь поля.
Хоть пламенем и не исправить дел -
Сидеть в стволе теперь - не мой удел.
     .....
Живи во мне дальше, огонь!
Пусть ты обессилен жечь,
Пусть маленький, как на ладонь,
Пусть нету углей докрасна.
Ты тлей,.. словно ночью,.. для сна -
Я буду тебя беречь.
Пусть вся догорает свечь!
     .....
Тебя сохраню в груди,
Укрыв ею, словно в стенах.
Пульсирует кожа на венах,
Ведь все еще впереди.
Раздуем! И вновь я бегу!
Я рад, что ты снова со мной!               
Я перед тобою в долгу -
И радость с меня волной!
     .....
Гори, если чувствую страх.
Гори, если боль во мне.
Пусть я не сумею вдохнуть,
Пусть даже уже на дне -
Сожги меня в собственный прах
И грей тем теплом других!
Гони их на всех парах!
И светом свети для них!

                                      октябрь 2010
                                      Демидов Максим
-------------------

Отакі от цікаві у мене колеги тепер :)
Прийшов час нових пісень, і хоча на новій роботі іноді буває так гаряче, що видається найрозумнішим дременути звідси геть - якомога швидше і якомога далі - я ще трохи потерплю, надто вже тут цікаво.
Так-так, я знаю приказки і про Варварин ніс, і про котячу цікавість - але ж, як не крути, поки що і йти звідси мені особливо нікуди...
01 липня 2010 року, 02:23 pm - Курортний роман :)
gull
    Нарешті усі негаразди залишились позаду, ласкаве море, теплий пісок і яскраве сонечко відновили розхитані нерви - і я почала відчувати задоволення від нашої з дівчатами відпустки. Як же чудово гойдатися на хвилях, розглядаючи химерні форми пухнастих хмар угорі, бавитись із дівчатами на мілині, а потім мурчати від задоволення на березі, рівномірно підсмажуючись з усіх боків! Відчувши спокій і щастя, я роззирнулася довкола і помітила дещо цікаве...
    Він був втіленням потужності і сили, його мужній корпус - щойно з пінних хвиль - вилискував на сонці... спочатку я просто споглядала видовище здаля, мимоволі все частіше звертаючи на нього увагу. А потім підпливла ближче, не в змозі стримати захват перед його стрімкими рисами.
     І от настав останній вечір нашого перебування біля моря - і я наважилась! Він підніс мене до таких висот, як тільки можна було мріяти, я спізнала жагучий захват, коли верхи на ньому все швидше мчала бурхливими хвилями, ледь встигаючи вдихнути прохолодне вечірнє повітря, а моє тіло зрошували пінні бризки. О, так! Тільки б це тривало якомога довше!

    Його потужний рев потурбував узбережжя, що вже дрімало в передвечір'ї після спекотного пляжного дня, коли він повернув мене до берега і до дівчат, що зустрічали мене радісним писком "Мама! Мама!", хлюпаючись на мілині. Я зістрибнула з його гладенької спини у воду і помчала до моїх донечок - вони не залишились без мами надто довго.
    Наступного ранку він знову гойдався на хвилях побіля пляжу, і я вирішила сфотографувати його на згадку. Але вдалого ракурсу не виходило - він чомусь весь час повертався до мене кормою. А увечері швидкий потяг поніс мене та дівчат із юрбою таких самих, як і ми, засмаглих відпочивальників на північ. Що ж... напевно, така доля усіх курортних романів :)
    Але навряд чи так скоро я забуду це дивовижне інженерне втілення мужньої сексуальності, його стрімкі обтічні риси, його потужний рух серед хвиль - цей фантастичний гідроцикл "Sea-doo".

07 червня 2010 року, 05:40 pm - Букет для мами
gull
Букет для мами

Катя любить збирати букети :) Як і мій тато - може зібрати букетик з будь-чого, що розквітло наприкінці теплого і щедрого на дощі травня. І такі ті квіточки милі, так кожне стебельце до душі теплом промовляє!...
Час завантаження сторінки: 28 червня 2017 року, 01:44 am GMT.